У другій частині інтерв'ю офіційному сайту київського "Динамо" бразилець Бетао, який захищав кольори нашого клубу у 2008-2013 і 2015 роках, розповів про свою кар'єру після відходу з "Динамо" і плани на майбутнє.
- В останні півроку контракту з "Динамо" ви грали в "Евіані" разом із Мілошем Нінковичем. Простіше було адаптуватися у Франції поряд зі старим знайомим?
- Нінкович - це суперфутболіст і суперлюдина. Один із найбільш технічних виконавців, з якими я грав. Було приємно знову опинитися з ним в одній команді, ми провели в "Евіані" півроку і теж пережили там хороші моменти.
- В "Евіані" ви були основним гравцем і доходили до фіналу Кубка Франції 2012/13, мінімально поступившись там "Бордо". Це було великим досягненням для клубу?
- "Евіан" - це маленька команда. Ми базувалися в красивому місті, у команді була хороша атмосфера, хороший персонал. Коли ми зустрічалися в 1/4 фіналу Кубка Франції з "ПСЖ", у складі якого грали Ібрагімович, Тьяго Сілва, всі думали, що ми можемо програти, не знаю, з рахунком 10:0. Але зіграли внічию 1:1, і за підсумками серії пенальті пройшли далі, тоді саме Ібрагімович і Тьяго Сілва не реалізували 11-метрові. Це було свято. Далі ми крупно обіграли "Лор'ян", а в фіналі зустрілися з "Бордо". Був відмінний матч на "Стад де Франс", з безліччю моментів, ми пропустили вирішальний гол на останній хвилині. Але це було незабутньо.
- За рік до цього ви зустрічалися з "ПСЖ" у складі "Динамо", двічі програвши на груповій стадії Ліги чемпіонів. Що вдалося "Евіану", чого не змогло зробити "Динамо"?
- Це футбол (сміється). Звичайно, "Динамо" теж хотіло виграти, нав'язати боротьбу. В "Евіані" ми робили ставку на оборону, намагаючись зловити суперника на контратаках. А в Києві ми грали в зовсім інший футбол.
- Другий ваш прихід в "Евіан" склався не так вдало - команда фінішувала в зоні вильоту Ліги 2, а потім припинила існування через борги. Коли ви там грали, проблеми з фінансами вже були?
- Я підписав із "Евіаном" контракт на три роки, і коли перший рік добігав кінця, почалися фінансові проблеми. Президент клубу запропонував гравцям статус вільних агентів, тому що не було грошей виплачувати зарплату. Я сказав - без проблем, і погодився.
- Розкажіть про своє коротке повернення до Бразилії, у "Понте-Прета". Чому потім залишилися без футболу майже на рік і як прийняли рішення повернутися до "Динамо", уже за Реброва?
- У "Понте-Прета" був поганий період. Після п'яти років в Україні та Франції було важко повернутися до Бразилії. Потрібно було пройти важку зворотну адаптацію, адже в Європі та Бразилії зовсім різний футбол. У Європі є організація оборони, усіх ліній, а в "Понте-Прета" на той момент був такий футбол: усі бігли туди або сюди.
Коли я підписав контракт із "Понте-Прета", у мене не було зборів. Я просто приїхав у команду та відразу почав грати. Провів приблизно п'ять матчів, і відчув, що мені важко. Я поділився цим із тренером, і він сказав, що коли підготуюся фізично, зможу повернутися на поле. Але футболіст на моїй позиції грав добре, і я вже не зміг повернутися до складу. Тому довго не грав. Не знаю, чому так склалося, причини цієї ситуації знає лише Бог.
Наприкінці жовтня 2014 року я зв'язався з Сергієм Ребровим і представником міжнародної служби "Динамо" Анатолієм Вовком, пояснив ситуацію, що я без команди. Мені було 30 років і я хотів продовжувати грати, не мав зайвої ваги, був у хорошій формі та готовий був багато тренуватися. Запитав - чи можна повернутися до "Динамо"?
Буквально через день Анатолій надіслав мені квиток на імейл і запросив у клуб. Я приїхав до Києва, і в листопаді-грудні серйозно працював на базі один і з другою командою. Перед зимовими зборами у 2015-му президент "Динамо" сказав, що задоволений моїм професіоналізмом і роботою, і запропонував підписати контракт до кінця сезону. Ігор Суркіс - це найкраща людина. Він сказав, що оплатить ще й мою роботу без контракту в листопаді та грудні. Я був дуже вдячний.
Коли сезон закінчився, я спілкувався з Ребровим і Суркісом, і мені запропонували вчитися на тренера та працювати з "Динамо". Я подумав і не зміг погодитися, мені тоді був 31 рік і я ще хотів грати у футбол, у мене були сили. Мені сказали: добре, якщо захочеш працювати в "Динамо", коли закінчиш кар'єру, - телефонуй нам.
- А зараз що думаєте з цього приводу? Коли закінчите кар'єру, готові повернутися в "Динамо"?
- Поки не знаю (усміхається). Я хочу грати ще мінімум рік, фізичний стан дозволяє, голова теж добре працює. А після цього, якщо я можу бути корисний "Динамо", буду тільки радий. Можливо, зможу допомагати з переглядом футболістів у Південній Америці. Я хочу знову побачити сильне "Динамо", яке грає в Лізі чемпіонів і Лізі Європи. Команда вже давно не вигравала чемпіонат України. Зараз це не те "Динамо", яке я пам'ятаю. Як футболіст я вже не можу щось дати "Динамо", але поза полем - звичайно, можу і хочу допомагати.
- Можна сказати, що в "Аваї" у вас відкрилося друге дихання? Ви визнавалися найкращим захисником Ліги Катаріненсе за підсумками сезону, у минулому сезоні команда стала чемпіоном штату Санта-Катаріна...
- Не можу сказати, що переживаю свій другий розквіт у кар'єрі, але я готовий грати, уже став серйозним захисником (сміється). У Бразилії зараз граю в центрі оборони.
- Окрім іншого, в "Аваї" ви лідер, носите капітанську пов'язку. Який Бетао в роздягальні та на полі, можете "напхати" партнерам?
- Ні, я люблю говорити з футболістами, а не кричати. Потрібно розмовляти, розуміти партнерів. Мені подобається, коли в команді всі близько спілкуються, діляться своїми думками. Я не просто жорсткий "армійський" капітан, я не такий.
- Знаєте, що у збірній України зараз два натуралізованих бразильці - Жуніор Мораєс і Марлос? Вам свого часу не пропонували прийняти українське громадянство?
- Мораєс - мій друг. Він хороший футболіст, як і Марлос. Я підтримую рішення Шевченка, бажаю їм обом удачі в збірній України, для мене це теж якоюсь мірою приємно. Вони сильні гравці, довго живуть і працюють в Україні. Думаю, що для української збірної це посилення.
А що стосується мене, то якби мені запропонували прийняти українське громадянство, коли я грав у "Динамо", то я б, звичайно, погодився. Без проблем.
- Чому далеко не в усіх бразильців виходило закріпитися в "Динамо"?
- Переїзд до України - непроста ситуація. У порівнянні з Бразилією в Україні все абсолютно інакше. Перший складний момент, з яким стикаються футболісти, - це різні мови, різні алфавіти. Життя, культура та футбол - усе інше.
Коли я їхав до України, думав тільки про те, що залишуся там на п'ять років. Я не звертав уваги на культурні відмінності, холод, нову мову, не скаржився, що мені щось не подобається, а хотів грати у футбол. Розумів, що хочу грати за "Динамо", виступати в Лізі чемпіонів, перемагати в чемпіонаті України, претендувати на перемогу в Лізі Європи.
Багато бразильців приїжджають до України та чекають тих же умов, такого ж життя, тепла і пляжів, як у Бразилії. Так не можна, так не вийде. Потрібно адаптуватися в країні.
- До речі, з приводу пляжів... Правда, що вас кликали до одеського "Чорноморця" у 2014 році?
- Так, мені подзвонив, здається, директор "Чорноморця" і запропонував грати в їхній команді. Я подякував за інтерес і відмовився. Думаю, що на той момент це був не найкращий варіант для мене.
- Яка зараз ситуація в Бразилії у зв'язку з коронавірусом, які варіанти продовження чемпіонату?
- Ситуація складна, але краща, ніж була у Франції й Італії. У різних регіонах Бразилії по-різному: є міста, у яких більше інфікованих, в інших - менше. У моєму місті зараз ситуація відносно спокійна, тому що коли пандемія тільки починалася у нас, усі дотримувалися карантину, залишалися вдома. Якщо не помиляюся, у моєму місті від коронавірусу померло 6 осіб, а у штаті Санта-Катаріна - 25. Але проблеми можуть початися незабаром, тому що ваше літо - це бразильська зима. А в прохолодну погоду вірус швидше поширюється.
Із приводу відновлення чемпіонату Бразилії поки нічого не відомо. У команді, звичайно, усі хочуть повернутися до футболу, ми проводимо онлайн-тренування. Але, гадаю, момент для продовження змагань поки не настав.
- Скористаєтеся можливістю наостанок передати щось уболівальникам і працівникам "Динамо"?
- Хочу передати привіт усім співробітникам команди: лікарям, масажистам, персоналу бази "Динамо", з якими я працював! Спасибі вболівальникам за час, який я провів у Києві. Уперед, "Динамо", ми з тобою!
Nenhum comentário:
Postar um comentário