Бетао: «Половина мого серця – біло-синя»

Динамо" продовжує серію інтерв'ю зі знаковими легіонерами команди бесідою з одним із найкращих бразильців в історії клубу - універсальним захисником Бетао.

У першій частині інтерв'ю Бетао, який усе ще добре говорить російською мовою, згадав, чому вирішив переїхати до України, розповів про пам'ятні моменти в "Динамо" і взаємодію з партнерами та тренерами.

- Нещодавно ви відзначили 19 років у професійному футболі та виклали в Instagram тригодинне відео португальською мовою про свою кар'єру. Цікаво, яке місце в цій розповіді відведено "Динамо"?

- Я розповідав про найкращі моменти своєї кар'єри в київському "Динамо". Про те, що я грав у великій команді, виступав у єврокубках проти таких відомих футболістів, як Ліонель Мессі, Самюель Ето'О. Окрім того, встиг пограти разом із найкращим футболістом в історії України - Андрієм Шевченком. Важкі моменти в адаптації теж були, адже в Україні інші культура, мова та клімат. Але в цілому з "Динамо" у мене пов'язані дуже приємні спогади.

- Після відходу з "Динамо" ви періодично публікуєте архівні фото, записуєте звернення до вболівальників "біло-синіх". Сумуєте за часом, проведеним у Києві?

- Так, київське "Динамо" для мене - другий дім. Я провів у Києві багато часу, і вболівальники завжди підтримували нас. У мене ніколи не було проблем у команді, з фанатами або в Україні загалом. Тому половина мого серця - біло-синя.

Я провів у "Динамо" п'ять років - це великий період часу. Довелося швидко вивчити російську мову. Пам'ятаю, що на своєму першому зборі в Австрії у 2008 році я був єдиним бразильцем у команді та нічого не розумів російською. Тоді Шовковський звернувся до мене англійською та навчив чотирьом словам - "вперед", "назад", "ліворуч" і "праворуч". На першому тренуванні я постійно повторював для себе ці слова, намагаючись запам'ятати. А через шість місяців уже міг трохи говорити російською.

- З ким із колишніх партнерів по "Динамо" продовжуєте спілкуватися?

- Спілкуюся з Карлосом Корреа, підтримуємо зв'язок із Дуду, Андре та Діого Рінконом - він нещодавно приїжджав до України. А з Даніло Сильвою, який зараз грає в Америці, на жаль, уже давно не говорили.

- Виходить стежити за новинами та результатами "Динамо"?

- Так, стежу за новинами та трансферами в Instagram. Гадаю, зараз у "Динамо" важкий момент. Я давно не бачив такої ситуації з результатами киян, як зараз. Вважаю, що наша команда, яка грала у 2008-2010 роках, була дуже хорошою - і за підбором футболістів, і за результатами. Зараз же я бачу незрозумілі для себе результати. "Динамо" може втратити очки з маленькими клубами, як в останньому перед перервою матчі з "Десною". Вибачте, я ніколи раніше не чув про таку команду. Як "Динамо" може зіграти з нею 1:1?

Не можу судити, хороший склад у "Динамо" зараз чи ні, тому що через велику різницю в часі не можу дивитися матчі. Але можу сказати, що футболісти повинні грати серцем. У "Динамо" потрібно грати до кінця, до останнього моменту, до останньої краплі крові. У мій час, коли грали Діакате, Юссуф, Вукоєвич, Ель Каддурі, ми були собаками на полі, боролися за ім'я клубу. Ось це - "Динамо" Київ.

- Розкажіть, як відбувався ваш перехід у "Динамо" у 2008-му та чому вирішили спробувати себе в Україні?

- У той момент я підписав 3-річний контракт із "Сантосом". Після шести місяців у цій команді агент повідомив мені, що київське "Динамо" хоче мене купити. Тоді я майже нічого не знав про Україну, тільки те, що це далека країна і там холодно. Але агент сказав, що це непоганий шанс, оскільки "Динамо" - хороша команда, яка регулярно виступає в єврокубках. Я попросив день на роздуми та розпитав свого одноклубника по "Сантосу" Марсіньо, який раніше грав у донецькому "Металурзі", і Карлоса Корреа, який уже виступав у "Динамо". Вони обидва сказали, що потрібно переходити, це сильний клуб і хороша країна, хоч і є культурні відмінності. Після цього я вивчив усе про Україну в інтернеті - яка тут ситуація, якою мовою розмовляють. І погодився на перехід, підписавши 5-річний контракт. Як я вже сказав, це був дуже приємний момент, і далі все було добре.

- Але в одному зі старих інтерв'ю після тренування на зборах в Австрії ви говорили, що вас, напевно, готують до польоту в космос. Було складно звикнути до навантажень у "Динамо", особливо для бразильця?

- Я не можу сказати, що в Бразилії легкі тренування. Вони теж серйозні, просто будуються інакше, з використанням інших методик. На першому австрійському зборі з "Динамо" я спочатку думав, що готовий і можу виконувати все (сміється). Але на другому зборі вже звик і все було нормально.

- Пам'ятаєте свій дебют у "Динамо"?

- Пам'ятаю перший матч у Лізі чемпіонів! Для мене грати в Лізі чемпіонів було мрією, весь час стежив по телевізору за цим турніром, там були великі команди, відмінні футболісти, особлива атмосфера. Мій дебют у ЛЧ припав на матч із лондонським "Арсеналом", за який тоді грали ван Персі, Адебайор, Галлас, Уолкотт. Тоді Сьомін використовував мене на позиції правого захисника - і мені довелося грати проти ван Персі. Я переживав: "Ну що це таке, як я можу грати проти самого ван Персі!". Але "Арсенал" не грав тоді тільки на атаку, ван Персі повертався і в оборону. І я усвідомив, що можу протистояти ван Персі, а "Динамо" може на рівних грати з "Арсеналом". Матч закінчився з рахунком 1:1. У сезоні 2008/09 у нас була дуже хороша команда - сильна та жорстка. Тоді ми дійшли до півфіналу Кубка УЄФА.

- Чого не вистачило в тому півфіналі, щоб пройти "Шахтар"?

- Тоді були хороші матчі з "Шахтарем", у нас в атаці в той період грали Бангура, Мілевський. Ми пропустили вирішальний гол на останній хвилині матчу-відповіді на старому стадіоні в Донецьку. Це був дуже важкий момент, потім довго розбирав його в голові (зітхає). Якби ми пройшли "Шахтар", у нас був би моральний підйом, тому, цілком можливо, теж могли б виграти Кубок УЄФА.

Знаю, що коли за "Динамо" грали Шевченко, Гусін, Лужний, - це була дуже сильна команда. Мені здається, що наша команда в сезоні 2008/09 була другою найсильнішою командою в сучасній історії "Динамо" (усміхається).

- Можете назвати символічну команду з найкращих динамівців, з якими грали?

- Думаю, так: номер один - Шовковський, це наш герой, наш капітан. Якщо можу включити себе, то в захисті: Даніло Сильва, Бетао, Юссуф, Ель Каддурі. У центрі - Карлос Корреа, Єрьоменко, Нінкович, а попереду - Ярмоленко, Шевченко, Бангура.

- Сезон 2008/09 з "Динамо" можна вважати найуспішнішим у вашій кар'єрі?

- Сезон-2005 з "Корінтіанс" теж був хорошим, ми тоді стали чемпіонами Бразилії. У команді були Карлос Тевес, Хав'єр Маскерано, Карлос Алберто. Гадаю, за підбором гравців це була найкраща команда, у якій я грав, на кожній позиції був великий футболіст. А найсильнішим сезоном можна вважати 2008/09 з "Динамо".

- Перший час у "Динамо" ви грали правого захисника, потім центрального, а в останньому сезоні часто виходили і на лівому фланзі. З ким із партнерів в обороні взаємодіяти було найкомфортніше?

- Було добре грати і з Хачеріді, і з Юссуфом, і з Діакате. Це сильні футболісти, у мене не було проблем у взаємодії з жодним партнером на полі.

- З "Динамо" ви відіграли в кількох сезонах Ліги чемпіонів і Ліги Європи. Хто з нападників, проти яких виходили, був найбільш незручним?

- Найскладніше було з Мессі! У 2009-му ми зустрічалися з "Барселоною" в Лізі чемпіонів. Останній матч групового етапу проходив на стадіоні імені Лобановського, нашим тренером тоді був Газзаєв, а я зазвичай грав на правому фланзі оборони. На установці Газзаєв сказав: "Бетао, Ліонель Мессі грає лівою ногою, а ти - правою. Давай спробуємо, ти будеш грати лівого захисника". Я засміявся і сказав: "О, це не важко. Добре, але це Мессі, він може грати і правою ногою, і лівою, і головою - як завгодно". Газзаєв відповів: "Давай спробуємо, ти будеш грати з ним один в один, якщо він відійде в центр поля - ти теж, якщо зміститься на фланг - ти теж, коли піде в роздягальню - ти теж". У тому матчі ми поступилися 1:2, але після гри журналісти говорили, що я добре грав проти Мессі, і Газзаєв теж сказав: "Бетао, вітаю, хоч ми і програли, але ти дуже добре зіграв". Це було приємно.

- Який матч за "Динамо" запам'ятався як найекстремальніший?

- Звичайно, був такий матч! Ми грали з БАТЕ в Мінську, коли там було -22. Уранці перед матчем у команди зазвичай прогулянка, але я не розумів, як можна гуляти в таких умовах. Коли ми приїхали на стадіон, поле було повністю білим. Я думав, що не зможу грати в такий холод і сніг. Коли повернувся до роздягальні в перерві, навіть не хотів виходити на другий тайм. Не відчував пальців на ногах. Це було найважчим моментом.

- У "Динамо" ви працювали з чотирма тренерами - Сьоміним, Газзаєвим, Блохіним і Ребровим. Хто вплинув на вас більше за інших?

- Гадаю, Сьомін для мене був найкращим тренером. Він дуже хороша людина і наставник. Про Газзаєва та Блохіна я не можу сказати нічого поганого, але Сьомін умів зарядити хорошим настроєм, а крім того - він запросив мене з Бразилії.

- Пам'ятаєте програш "Шахтарю" в 1/16 фіналу Кубка України-2012/13, після якого Сьомін був звільнений? Ви в тому матчі припустилися результативної помилки та розмовляли з тренером на підвищених тонах. Що тоді сталося?

- Розумію, про що ви говорите. Пам'ятаю, що ми грали в Донецьку, а я програв у боротьбі Адріано та Тейшейрі. Сьомін кричав: "Бетао, як можна так грати?". Я тоді сказав, що програв у тих моментах і розумію свої помилки, але виграє не один футболіст, а команда, і програє теж уся команда. Так, трапляються ситуації, коли тренер злиться на футболіста, а футболіст не згоден із тренером. Це нормально. Жодних проблем із Сьоміним у мене не було.

- Зможете коротко описати кожного з тренерів, з якими працювали в "Динамо"?

- Сьомін - це хороша енергія, мотивація та настрій. Газзаєв - жорсткий і серйозний стратег. Блохін тримав дистанцію, мені такий підхід не дуже подобався. А Ребров - він супер, хороший футболіст і тренер.

Далі буде…