Сербський екс-півзахисник «Динамо» Мілош Нінкович виступав за наш клуб протягом дев'яти років - з 2004-го по 2013-й.
За цей час він двічі ставав чемпіоном України, тричі - володарем Кубка країни і чотири рази - володарем Суперкубка. Залишивши «Динамо», Мілош провів сезон у себе на батьківщині у сербській «Црвєні Звєзді» з якою став чемпіоном країни, потім ще рік відіграв за французький «Евіан», а останні п'ять років живе в Австралії, захищаючи кольори місцевого «Сіднея». Зі своєю нинішньою командою Нінкович виграв чемпіонство і кубок Австралії у сезоні 2016/2017, і у тому ж році був визнаний найкращим гравцем чемпіонату.
Незважаючи на велику різницю у часі, яка становить вісім годин, нам вдалося поспілкуватися з екс-динамівцем, який у першій частині нашого інтерв'ю розповів про футбол на австралійському континенті, а також поділився своїми думками про нинішнє «Динамо»:
- Радий чути Україну на зв'язку. У нас все добре, всі живі-здорові. Разом із сім'єю перебуваю у Сіднеї. Вважаю, тут ситуація з карантином краща, ніж деінде. Наприклад, у Белграді усе закрито, а тут поки що дозволяється виходити на прогулянки і ходити у ресторани або замовляти якісь страви, тож у нас не дуже суворо з цим - не так, як у Белграді.
- Але чемпіонат у вас також призупинено?
- Так, і поки що ніхто не знає, як буде далі. У нас залишилося ще п'ять ігор, ми йдемо на першому місці, у нас на вісім очок більше, ніж у другого місця, і при цьому ми провели на три матчі менше. На даний момент немає тренувань, ми знаходимося вдома, і не відомо, коли ситуація зміниться. Залишається лише чекати.
- Наскільки в Австралії сильний чемпіонат і велика конкуренція між командами в боротьбі за чемпіонство?
- Конкуренція велика. У нас багато команд, які можуть виграти чемпіонат. В Україні ж це лише «Динамо» і «Шахтар», а у Сербії - «Црвєна Звєзда» і «Партизан». Тут же 4-5 команд, які всерйоз претендують на перше місце, тож чемпіонат набагато цікавіший. А ось якість футболу поступається європейській, але з кожним роком, з кожним сезоном вона поліпшується. Футболісти дуже добре підготовлені фізично, проти них непросто грати. Напевно, після періоду карантину багато що зміниться, не лише у футболі, а й в інших сферах життя. Усьому світу буде непросто повернутися у звичну колію і звичайний графік після цього вірусу.
- З огляду на сприятливий клімат, напевно, футбольні поля та інша інфраструктура в Австралії і Сіднеї, зокрема, хорошої якості протягом усього року?
- Так, газони на стадіонах всюди, дійсно, дуже хороші. Але справа в тому, що тут на одних і тих же полях проходять і чемпіонат країни з футболу, з регбі і з австралійського футболу. Не на усіх, але на більшості, втім, є і поля і виключно для футболу. Правда, регбі та австралійський футбол починаються наприкінці нашого сезону, тривають під час міжсезонної паузи і захоплюють початок наступного. Це всього кілька місяців, але, якщо так збігається, що регбійний матч проходить у п'ятницю, а наша гра в суботу, то поле, звичайно ж, не встигає відновитися і знаходиться не в дуже хорошому стані. Але, повторюся, це недовго, усього місяць-два.
- Чи стежите за своєю колишньою командою - київським «Динамо»?
- Звичайно, стежу! Коли виходить, дивлюся гри, але між нашими країнами дуже велика різниця у часі, тому, в основному, виходить тільки дізнаватися результати. Також я постійно перебуваю на зв'язку з Бериславом Станоєвичем - тренером-селекціонером «Динамо» по балканським країнам. «Динамо» - це моя команда, я там провів дев'ять прекрасних років.
- Чи підтримуєте зв'язок з кимось із колишніх одноклубників?
- Так, з Гораном Гавранчичем, Єрко Леко, Гораном Поповим, Огнєном Вукоєвичем. Нещодавно у Попова взяв номер телефону Артема Мілевського, хочу і йому зателефонувати, тим більше що він грає у Білорусі, де чемпіонат почався за графіком. Напевно, у них найкраща епідеміологічна ситуація. Ще спілкуюся з Петковичем - він зараз футбольний агент. До речі, він дуже добре говорить по-російськи, оскільки у нього багато контактів з агентами з України та Росії.
- У серпні минулого року «Динамо» не потрапило до групового етапу Ліги чемпіонів, змінився тренер, зараз команда йде на третьому місці у чемпіонаті. На ваш погляд, це тимчасові труднощі?
- Просто складний період. Якщо пам'ятаєте, коли я був у «Динамо», в команді грало багато легіонерів. Зараз їх набагато менше - клуб дає шанс молодим гравцям, власним вихованцям, і це найголовніше. Якщо подивитися на збірну України, вона дуже добре грала в останніх матчах. Я уважно стежив за виступами команди, за Шевченком, як за тренером. Напевно, зараз політика клубу змінилася, керівництво і тренер хочуть задіяти своїх футболістів, українців. А якщо у тебе в команді багато своїх хлопців, багато молоді, потрібен час, щоб усе вийшло. Це непростий процес. Упевнений, через якийсь період - місяць, півроку чи рік - ці талановиті хлопці, які дуже добре грають в футбол, проявлять себе. А ще через певний час клуб зможе заробити, продавши їх за кордон.
- Кого б ви могли виділити з нинішнього складу «Динамо»?
- Я дивився останню гру збірної України з Сербією, і мені дуже сподобався Віктор Циганков, він молодий, перспективний і здорово грає. Думаю, якщо «Динамо» вирішить його продати, заробить дуже хороші гроші.
Світлана Полякова
*Фото - А. Лукацького та із особистого архіву Мілоша Нінковича
Nenhum comentário:
Postar um comentário