Сьогоднішнім гостем програми "Динамо Online" на офіційному Youtube-каналі "біло-синіх" став Олександр Караваєв.
Динамівський латераль розповів про своє футбольне життя та захоплення поза футболом, а також відповів на запитання, що цікавлять уболівальників.
- Олександре, чим займаєтеся на карантині?
- Як і всі, проводжу час удома, намагаюся менше гуляти. Але коли погода хороша, виїжджаю за місто, щоб подихати повітрям у лісі, де нікого немає. Часто граємо з сім'єю в розвиваючі ігри, розгадуємо головоломки, робимо орігамі, малюємо з дітьми. Нудьгувати не доводиться.
- Яка книга найбільше вплинула на ваше життя?
- Юнацький спогад - це книга "Три товариші". Досі перебуваю під враженням, хочу ще раз її перечитати. Подобалися твори Дена Брауна - "Код да Вінчі", "Інферно", "Цифрова фортеця". Фантастика, але дуже цікава. Нещодавно прочитав "Атлант розправив плечі" і "Три чашки чаю". Останню книгу на зустрічі з уболівальниками "Динамо" порадив Сергій Сидорчук, і я буквально через тиждень її купив і прочитав. Мені теж дуже сподобалася, рекомендую.
- Сьогодні Кабінет міністрів України дозволив професійним командам з 11 травня тренуватися на закритих базах. Що для вас означає ця новина?
- Це ковток свіжого повітря для нас. Без цього було дуже важко. Ми розуміли, що не потрібно ризикувати, дотримувалися норм карантину, тренувалися на базі по одному-двоє та довго там не перебували. Якщо це рішення затвердять, то для нас буде величезною радістю, коли ми почнемо тренуватися в групах або всією командою.
- За чим найбільше сумуєте, окрім футболу?
- За особистим спілкуванням із друзями, рідними, близькими. Повідомлення і дзвінки не замінять особистих зустрічей і прогулянок, за цим дуже сумуєш.
- Чи пам'ятаєте свій гол у ворота збірної Японії? Який матч у жовто-синій футболці для вас найпам'ятніший?
- Звичайно, пам'ятаю. Я тоді вийшов на заміну на позицію правого захисника, і буквально через 10-15 хвилин забив гол. Ми ще й виграли цей матч, тому, звичайно ж, емоції переповнювали. Назавжди це запам'ятаю, тим паче, поки що це мій єдиний гол за збірну.
Що стосується пам'ятних матчів, то, якщо не брати до уваги дебюту в збірній, то це поєдинок із Сербією, коли ми виграли 5:0, і переможний матч із Португалією, після якого ми вийшли на Євро.
- А який матч на клубному рівні виділяється?
- Важко виділити один матч, адже грав я в багатьох клубах. Дебютні матчі, зустрічі з лідерами чемпіонату або в єврокубках - завжди значущі. За емоціями дуже запам'ятався матч у Кубку України проти "Шахтаря", серйозний поєдинок за напругою, у нас багато що виходило, і результат підкріпив позитивні емоції.
- Чи є принципові відмінності між тренерами, під керівництвом яких ви працювали - Хацкевичем, Михайличенком і Вернидубом?
- В принципі, у всіх тренерів приблизно одне й те саме бачення, тільки в тренувальному процесі є своя родзинка. Усі тренери вимагають приблизно однакових функцій і дій на твоїй позиції. Просто в "Динамо" більше відповідальності в кожному моменті й у кожній грі. У "Зорі" відповідальність відчувалася не настільки, у "Динамо" ж результат завжди стоїть на першому місці.
- На якій позиції ви почуваєтеся найбільш комфортно та якою була ваша перша позиція в футболі?
- Спочатку я грав нападника, виходило забивати голи. Коли грали проти серйозних суперників, сильних гравців ставили назад, щоб оборонялися та не давали забивати. У юнацькому футболі грав в атаці та праворуч на фланзі. А в 15-16 років уперше зіграв правого захисника в юнацькій збірній у Олександра Головка - експериментально, можна сказати. Далі у Павла Яковенка постійно грав на цій позиції.
Зараз відчуваю себе правим захисником, там більше тактичних перебудов, коли потрібно думати, як правильно вибрати позицію або зіграти в певному епізоді, коли м'яч на іншій половині поля. У захисті більше думаєш, ніж граючи попереду, де більше імпровізації.
- Хто для тебе приклад гри на позиції правого латераля?
- Мені завжди подобався Дані Алвеш, особливо в "Барселоні". Не сказав би, що він сильно грав в обороні, хоча і це у нього є, але в атаці за ним ніхто не встигав.
- Із ким найпростіше було грати у зв'язці та проти яких суперників було найскладніше?
- Коли я тільки робив перші кроки у професійному футболі, грав на фланзі проти Євгена Коноплянки - він тоді був у "Дніпрі", на піку форми. Проти нього було дуже важко грати, він і зараз швидкий і технічний, але тоді Коноплянка був ще й свіжішим, у нього все виходило з легкістю.
Коли був у "Зорі", мені подобалося, коли зі мною грав правого захисника Микита Каменюка. Як капітан, він своїм досвідом завжди підтримував, допомагав, підказував. А в збірній комфортно було грати з Андрієм Ярмоленком, з ним була хороша комунікація, зігрувався з ним у певних епізодах.
- Чи був складний період у твоїй кар'єрі?
- Так, такий період був, у 16-18 років, коли переходив із юнацького футболу в дорослий. Зараз у такому віці хлопців з академії вже підпускають до першої команди, дають шанс. Раніше ти ще проходив школу другої та першої ліг, грав за дубль. Був такий момент, коли не підходив дублю і грав у другій лізі. Іноді сумнівався, чи варто це робити, тому що тебе щось постійно штовхає вниз, тобі доводиться підніматися, переступати себе і йти до мети. Коли долаєш такі моменти, легше рухатися вперед. Далі все стало на свої місця та поступово йшло вгору. Такі моменти потрібно пережити, перебороти - і все буде.
- Чому не вдалося заграти в "Фенербахче"?
- Коли надійшла пропозиція від "Фенербахче", довго думати не довелося, у мене був досить молодий вік, хотілося спробувати себе в більш сильному клубі. "Фенербахче" хотів викупити мій контракт, взяти в оренду з правом викупу або в довгострокову оренду. Але за збігом обставин вийшло так, що я пішов в оренду лише на півроку без права викупу.
Звичайно, це великий ризик, але хто не ризикує, той нічого не отримує. Я спробував скористатися цим шансом, чесний перед собою і всіма, що не їхав туди відбути номер, а хотів довести все на полі. Наскільки я зрозумів, через те, що мене брали на півроку в оренду, в останні місяці на мене не розраховували, тому що не було домовленості про продовження оренди або тим паче викуп. Ставили гравців, на яких можна було розраховувати в наступному сезоні.
Все одно, вважаю, отримав досвід і виокремив для себе позитивні моменти. Розумію, що в подальшому такого не робитиму. Можна сказати, що я п'ять років ходив в оренди, тому що усвідомлював, що коли ти граєш і на виду, то можеш потрапити в збірну та в сильніший клуб, що у мене і сталося. Тому я ні про що не шкодую, все відмінно.
- Уболівальники в Туреччині дійсно божевільні?
- Це реально так. Я цього не очікував, думав, що так, вболівають, але не настільки сильно. Тим паче коли я перейшов до "Фенербахче", вболівальники протестували проти керівництва, проводили страйки, не ходили на домашні матчі.
Так вийшло, що я не міг грати в Лізі Європи, тому що був заграний за "Зорю", і повинен був приїхати на матч як глядач. Стадіон був оточений, ніхто не міг проїхати, тому що вболівальники дуже імпульсивні й агресивні, не пускали машини - міг заїхати тільки клубний автобус або люди з пропусками. Але я тоді цього не знав, пропуск не взяв, припаркувався за кілометр і до стадіону йшов пішки. Уболівальники мене впізнали і я йшов у їх супроводі, вони кричали свої кричалки, палили фаєри. Так я йшов від машини на стадіон і потім від стадіону до машини. Народ там любить футбол як найголовніше заняття в своєму житті. І коли їм щось не подобаються в матчі або в поведінці футболістів і тренерів, вони це дуже агресивно показують.
- Із ким із футбольних зірок було найбільш пам'ятне знайомство в Туреччині?
- Це Мартін Шкртел і Робін ван Персі. Шкртел знав російську з часів гри за "Зеніт", він пояснював багато речей, спілкувався зі мною з першого дня, в усьому допомагав. Так само і ван Персі - тільки англійською. Вони дали зрозуміти, що я в своєму середовищі, можу відчувати себе розкуто і займатися своєю справою. Усі прості, скромні хлопці, не було ніяких "зірок". Це приклад, до якого потрібно прагнути кожному футболістові.
- Чи потрібно в УПЛ використовувати VAR на кожному матчі?
- Якщо керівництво всесвітнього футболу прийшло до такого висновку і керівництво ліг це вітає, то можна вводити VAR. Але потрібно доводити це до найвищого рівня. Згодом покращувати технології до максимального рівня, щоб це допомагало футболу, а не заважало. Ставлюся до VAR нормально. Якщо він зробить гру чесною та правильною, то сенс у цьому є. А якщо буде упереджене ставлення до якоїсь команді або таким засобом можна буде вплинути на результат гри, то це буде погано.
- Два дні тому була річниця перемоги "Динамо" в Кубку Кубків-1986. Чи дивилися ви цей поєдинок або інші ретро-матчі киян?
- Такі матчі не переглядав, але фрагменти з голами бачив, їх легко знайти в Youtube.
- Якби у вас була можливість стати журналістом, у кого з футбольних або історичних особистостей ви б хотіли взяти інтерв'ю?
- Якщо з футбольних особистостей, то у Мессі та Іньєсти. Хотілося б зрозуміти, як вони розмірковують про футбол. Із інших відомих діячів, можливо, у Ніколи Тесли або Альберта Ейнштейна.
- Чи колекціонуєте футболки?
- Так, у мене велика стопка, більше 50 футболок. Пам'ятних багато, у "Фенербахче" просив у хлопців - ван Персі, Шкртела, Ленса. Коли ми грали в збірній проти Італії - футболку після матчу дав Чіро Іммобіле. Є і футболка Руні, одну він дав після матчу, а ще одну, на подарунок моєму куму, підписав.
- За яку команду вболівали в дитинстві?
- Із дитинства мені подобався "Ювентус", подобалася гра Недведа, Дель П'єро, Трезеге, Каморанезі. А в дитинстві у мене була футболка "Барселони" з 10-м номером і прізвищем Рівалдо. З 10-11 років вболіваю за "Барселону".
- На що можуть розраховувати вболівальники "Динамо" у завершальній частині сезону?
- Наші вболівальники точно можуть розраховувати на божевільну самовіддачу, поліпшення нашої гри і, звичайно ж, результату. Щоб наші фанати отримували тільки задоволення. Ми прекрасно розуміємо, що в цьому сезоні не тішимо вболівальників і хочемо це якомога швидше виправити. На карантині у нас був довгий час, щоб кожен подумав над своєю грою та грою команди, звернув увагу на свої негативні та позитивні моменти.
Віримо, що після карантину відновиться чемпіонат, і ми зі свіжими емоціями будемо йти до поставленої мети. Хочемо вигравати кожен матч і радувати вболівальників. Прагнемо до цього. Те, що вболівальник у нас вірить, нас завжди заряджає та стимулює. Хочеться, щоб так було завжди.
Nenhum comentário:
Postar um comentário